У кожного своє покликання!
у моєї матусі до точних наук (вона економіст)
у моєї старшої сестри душа лежить до медицини, як і в мене. Вона навчається в УМСА.
Всім подобається мій вибір, бо вважають, що це потрібна професія. Хоча їх зупиняє те, що навчатися потрібно років 7-8 :(((

Вибір

Як не банально б це звучало, але я відношуся до тих людей хто мріяв про свою професію ще змалечку. Коли всі мої друзі, сестри ті брати гралися звичайними іграшками, я ж тим часом бігла до коробки, де знаходилася всі необхідні медичні засоби, та тихенько цупила шприці. Якщо чесно, то зараз мені ,навіть, жаль своїх іграшок...бо майже більшість них поколені шприцями. Тоді ж я хотіда рятувати їх від тяжких хвороб. А вже безповортно я вирішила свою майбутню професію у 8 класі. Зима.Двобічний гайморит. Односторонній фронтит.Лікарня. Там я лежала 2 неділі. Але ж в перший день я зустріла його. Молодий, високий, розумний, чорноокий, красивий лікарь. Йому так пасував голубий костюм в якомі він ходив на обхід. І я подумала, коли я виросту у мене теж буде такий костюм, я теж хочу ходити по палатах, де лежать маленькі діти, підлітки, запитувати про їхнє самопочуття.
Так і вирішилася моя майбутня професія - лікарь.
Не хворійте!
Слава Україні